Вагомість принципу недискримінації в кримінальному процесі

За довгі роки міжнародного співробітництва європейськими державами було напрацьовано багато визначних принципів, які дозволили кримінальному процесу в європейських державах піти новим шляхом. Ратифікувавши в 1997 році Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Україна отримала всі підстави для проведення правової реформи в Україні, та зміни праворозуміння, особливо ж у сфері захисту конституційних прав людини.

Однак, шлях до зміни розуміння принципів захисту прав людини у кримінальному процесі (як на судових стадіях, так і на досудових), в Україні ще досі не пройдений.

Непоодинокими є випадки неправильного розуміння та порушення застосування в кримінальних і такого основоположного принципу як принцип недискримінації.

В наш час дискримінація осіб при притягненні їх до відповідальності – явище масштабне. Дискримінація за професійною приналежністю, дискримінація у зв’язку із здійсненням службових/посадових обов’язків - ситуації, якими важко здивувати останніми роками. Також в нашій Державі особливої популярності набуває останніми роками дискримінація за політичними переконаннями.

Дискримінація – це порушення і міжнародних договорів, і Конституції України, але доведення цього порушення часто перетворюється на складне завдання, адже вона здійснюється не у відкритий спосіб.
Чи є механізм притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за таких умов ефективним?

У цьому питання слід розрізняти дискримінацію, яка здійснюється державними службовцями, та дискримінацію, яка здійснюється у приватних відносинах. І відповідальність за ці види дискримінації має бути різною. Європейський суд з прав людини справі Данілєнков проти РФ постановив, що не кожен прояв дискримінації вимагає кримінального покарання, а криміналізація тих форм дискримінації кримінальна відповідальність за які не може вважатися адекватною і пропорційною санкцію може призвести до порушення вимог ст. 14 Конвенції ) заборона дискримінації).

Так, не може бути прирівняна у відповідальності дискримінація, що здійснюється приватною особою - роботодавцем, при прийнятті на роботу працівників, і дискримінація, що може мати місце з боку слідчих чи суддів в кримінальному процесі відносно підозрюваного чи обвинуваченого. Наслідки такої дискримінації в контексті порушень прав людини можуть бути дуже різними.

Дискримінація, що йде від осіб, які виконують державні функції – зокрема , функції судочинства, досудового слідства є неприпустимою. Така дискримінація неминуче призводить до грубого порушень основних прав і свобод людини. Встановлення для таких осіб більш м’якого виду відповідальності – наприклад, адміністративної відповідальності (поряд зі складністю доведення факту дискримінації) - є непропорційною у зв’язку з масштабністю шкоди правам людини, які така дискримінація може порушити.

Катерина Будник

учимся рисовать мастер класс по изо

Прокоментувати:

Make sure you enter the (*) required information where indicated. HTML code is not allowed.